| Меню сайту |
|
|
 |
| Категорії каталогу |
|
|
| Моє опитування |
Зацініть мою бадягу(сайт)
3. "Для сельськой местности сойдет"4. Такого гімна ше ніде невидівУсього відповідей: 44
|
|
|
Червоні скіни в Україні
| Як відомо, на початку рух скінхедів засновувався на класовій гордості й інтернаціоналізмі. Більшість скінів на Заході і досі є переконаними антифашистами; значна частина серед них симпатизують лівим ідеям та підтримують класову боротьбу робітничого класу. Найбільшим об'єднанням лівих скінів залишається RASH (Red&Anarchist Skinheads) - ця структура має свої відділення в більшості країн Європи, Латинської та Північної Америки, створюються осередки в країнах Азії.
Своїми діями редскіни довели, що вони є справжнім авангардом робітничого класу й антифашистського опору. В 90-х роках у Німеччині ліві скінхеди зробили значний внесок в боротьбу проти неонацизму. На час виникнення осередку RASH-руху в березні 1995-го року, ще не було скільки-небудь помітної альтернативи наці-скінам в образі, наприклад, SHARPів. Однак, редскіни активно взялись за справу і вже в серпні вийшов журнал “Revolution Times”, який і на сьогоднішній день залишається рупором лівих революціонерів і червоних скінхедів Німеччини. Після виникнення осередку в Берліні, почали з’являтися прихильники RASH-руху і в інших містах. Редскіни організували ряд гучних концертів у великих містах. Один з концертів – в Штутгарті, в квітні 1995 року – закінчився масовою бійкою між шістдесятьма редскінами й шарпами проти вісімдесяти бонхедів, в якій перемогли антифа. У тому ж році редскіни приймали участь в різних лівих заходах, достатнього розголосу по ТБ набула першотравнева демонстрація того ж року за участю п’ятдесяти лівих скінхедів, що супроводжувалась конфліктами з поліцією. Поліція не хотіла бачити на марші традиційних лівих зухвалих голомозих молодиків, яскраво контрастуючих на фоні інших учасників маршу. Як відомо, до кінця 90-х років неонацизм був повністю витіснений з вулиць і субкультурної сцени Німеччини.
В Італії редскіни приймали активну участь в антифашистській боротьбі і в антиглобалістському спротиві. З початку 90-х років почала набирати оберти тенденція лівих скінів, а в середині 90-х почали з’являтися осередки RASH у найбільших містах. Червоні скіни тісно співпрацювали з лівими футбольними фанатами, давши потужний поштовх для розвитку антифашизму на стадіонах Італії. Багато суппортерів таких клубів, як “Рома”, “Болонья” та “Ліворно” були редскінами. Дуже помітною була доля лівих скінхедів в рядах учасників антиглобалістських бунтів в Генуї 2001 року, коли сотні голомозих перевертали поліцейські авто й трощили “МакДональдзи”, руйнуючи всі ілюзії правлячого класу паразитів щодо захищеності й експлуататорської вседозволеності .
У Індонезії червоні скіни разом із робітниками неодноразово влаштовували виступи проти обмежень прав пролетаріату безпосередньо на підприємствах. Робітники, червоні скіни й анархо-панки разом стояли проти поліцейських, які намагались штурмом брати бунтівні підприємства.
Безумовно, і сьогодні є сумніви щодо того, чи є RASH протиріччям скінхед-культурі. Проте редскіни вважають, що скінхеди від самого початку ненавиділи політику, розуміючи під нею маніпуляцію людьми та прибутковий бізнес, що прикривається красивими ідеями та цінностями. Але скіни завжди виражали протест проти соціальних проблем, що їх оточували – це і безробіття, і жорстокість поліції, і зрада політиків. Тексти майже всіх Ой!-груп переповнювала ненависть до Системи та різних її проявів. Ставлення скінів до корисливих політиків яскраво проілюстрували в своїй пісні “класики жанру” Cock Sparrer: “All they want is total power, Climbing on the backs of the working class” (“Все, що їм потрібно –це дістатись влади, лізучи по спинах робітників”).
Агресивність музики Ой! була гідною відповіддю порядку, що створював умови, за яких робітничий клас був змушений все життя працювати заради щастя порівняно невеликого прошарку населення – мажоро-паразитів. Тобто скіни не ігнорували оточуючі їх соціальні проблеми, а намагались протистояти цим проблемам. Це вони називали "вуличною політикою". RASH чітко виражає погляди тієї тенденції скінхедів, яка прослідковувалась ще з моменту зародження цієї субкультури.
Досягши кордонів східноєвропейських країн, Білорусі та Росії, слідом за антиглобалістським рухом, RASH починає розповсюджуватись і на Україні. Почали з’являтись поки що нечисленні групи у великих містах (у Донецьку, Києві та Львові). Хоча редскіни не проводили значних акцій окремо, проте представники цього руху активно діють в об’єднанні з іншими антифа й лівими.
Безперечно, аполітичні скінхеди-антифашисти (шарпи) роблять значний внесок в боротьбу з фашизмом в Україні, проте ідеологія та діяльність RASH дає більше перспектив для опору різним формам дискримінації та системі, що породжує цю дискримінацію. Ідейні принципи RASH звертають увагу на питання й проблеми, що стосуються не лише скінхед-субкультури, а й взагалі інтернаціоналістично налаштованого робітничого класу, з середовища якого і походять скіни. Червоні й анархічні скіни прагнуть повалення існуючої капіталістичної системи із заміною її на більш справедливу й гуманну. Цей рух може притягувати не лише прихильників скінхед-культури й антифашизму, а й людей, які окрім цього зацікавлені в певних соціальних і політичних змінах в суспільстві. І цього вже бояться фашисти, розуміючи, що ідеї лівих скінхедів стануть реальною альтернативою наці-скінам, з їх абсурдною расовою ненавистю. Ультраправі розуміють, що саме ліві скіни борються за цінності й інтереси дійсно близькі робітничій молоді.
Редскін-рух має всі підстави стати достатньо популярним в Україні. Зараз у нас майже не існує організованих антисистемних і радикальних антифашистських молодіжних рухів, які б окрім діяльності в цьому напрямі мали б цікаве культурне підґрунтя у вигляді музики й стилю життя. На вулицях знахабнілі наці-скіни вчиняють напади на іммігрантів і неформалів. На ґрунті соціальних негараздів зростають фашистські організації, які, не пропонуючи реального вирішення проблем, виступають лише за зміну одних керівників й експлуататорів на інших. У близькому майбутньому українська молодь відчує на собі вплив різних негативних процесів, пов'язаних з глобалізацією. Ідеал лівих скінхедів – вільне й справедливе суспільство без паразитичної надбудови – завжди знаходив відгук серед молоді усіх країн світу і, безумовно, є близьким і молодим українським робітникам. Не випадково ми опинилися в «Лівій ініціативі», організації, що послідовно бореться з капіталом та його посіпаками – фашистами.
Молодь України хоче діяти. Політичні розборки різних кланів не змінили нічого, окрім декорацій у нашому суспільстві. Телеекрани заполонені фейсами буржуазних еліт, головне гасло яких мало відрізняється від гасел їхніх попередників й наступників - "Я вам обіцяв, обіцяю і буду обіцяти". Свідома молодь не може закривати очі на те, що досі ще існує контраст між пустими кишенями і яскравими вітринами буржуйських магазинів; що представники нової політичної еліти все більше віддаляються від основної маси населення; що вільними людьми при капіталізмі можуть бути лише власники засобів виробництва й великих капіталів. Мисляча молодь звертає увагу на те, що спільних інтересів у капіталістів-паразитів і тих, хто змушений на них працювати, бути не може. Це невдоволення хочуть використати наці-козли, наповнюючи мізки молоді всілякою парашею про абстрактних аріїв, "забуваючи" про необхідність класової боротьби. Витік молодіжної агресії до Системи й несправедливості може дати лише RASH. Лише RASH-рух може сказати ультимативне "Досить!" вуличній наці-шпані й ненаситним буржуям, що відчувають себе поки що в безпеці. Хтось скаже, що RASH – це занадто політично-заангажований рух, проте на мою думку не потрібно бути дуже політизованою людиною, щоб переконатись у негативній сутності проявів капіталізму.
RASH не є суто політичною організацією, це ще й контр-культурне явище, що й виділяє редскінів з поміж інших лівих й антифа. Бойовий настрій редскінів, їхня здорова агресивність по відношенню до вуличних ворогів - фашистів й виправдана ненависть до всілякої мажорні так само притягує молодь.
Важливою складовою субкультури була і залишається музика: Ой!, ска, реггі, хардкор. Багато скінів також слухають соул, рокабіллі, сайко, метал та інші музичні стилі. Ліві скіни полюбляють музику традиційних скінхедів. Є численні гурти, які виражають безпосердньо ідеї RASHів, що відображається в наявності лівих мотивів лірики. Малазійський Ой!-гурт “АСАВ” співає про рішучу необхідність припинити всі расово-національні суперечки й разом повстати проти ворогів-капіталістів: “So yellow, brown, black and white, Stop racial hatred, start to unite!” (“Жовтий, коричневий, чорний і білий – Геть расові чвари, ставайте разом!”). Редскіни з німецького ска-панк-бенду “Scrapy” вказують на те, що політика має стати зброєю в руках пригніченних і що вулична політика – це боротьба й протест, на якому ніхто не заробить грошей – “No lies, no tricks – That’s street politics!” (“Тут нема брехні й обману – Це політика вулиць!”). Окрім цих двох гуртів, головними музичними “рупорами” об’єднання RASH на сьогодні є – “Young Gang” (Італія), “Kaos Urbano” (Іспанія), “Inadaptats” (Іспанія), “Nucleo Terco” (Іспанія), “Opcio K-95” (Каталонія), “Brigada Flores Magon” (Франція), “Les Partisans”(Франція), “Stagge Bottles” (Німеччина) та багато інших. Просто легендарними лівими Ой!-гуртами стали англійці “Redskins” й “Angelic Upstarts”, шотландці “Oi Polloi”, баски “Kortatu”, італійці “Klasse Kriminale” й “Banda Bassoti ”, ці гурти з’явилися ще задовго до виникнення RASH і проклали дорогу цьому рухові.
Стиль одягу скінів підкреслює їхнє пролетарське походження і готовність до дії. Протест скінхедів ніколи не виражався в алкоголізмі й наркоманії, проти якої скіни завжди виступають). Автентична, справжня скінхед-культура поступово розвивається і в Україні, багато її прихильників приймають ліві переконання, оскільки вони – це цілком природне продовження декларованих скінхедами цінностей. Можна помітити, що лівим ідеям симпатизує й частина українських шарпів, для яких їхній аполітизм не заважає з пошаною ставитись до таких понять, як класова єдність та класова боротьба. А це зближує в свою чергу феномен розвитку антифа-скінхед-руху України з досвідом Італії, Іспанії та Білорусії, де шарпи й раші ходять на одні й ті ж концерти і навіть політичні заходи. Радує ще й те, що серед українських лівих скінів не має представників авторитарних тенденцій. Редскіни співпрацюють в першу чергу з анархічними та лібертарними групами. Взагалі, авторитарні ліваки (автентичні redskins) серед червоних й анархічних скінхедів – це велика рідкість на теренах усього СНД.
Редскін-рух має велике майбутнє в Україні. Образ крутих хлопців, які не приймають фальшивих цінностей, що нав’язуються маскультурою, протиставляють себе системі споживання й боряться за свої права й інтереси на вулицях, притягує вольову молодь. RASH має всі шанси стати справжньою альтернативою тупим наці-бонхедам, роспиздяйкуватим інтелектуальним сектам й кишеньковим молодіжним об’єднанням.
Content-Disposition: form-data; name="format"
1
|
Категорія: Вороги і покидьки суспільства | Додав: fritz88 (15.06.2007) | Автор: RedComrade  |
| Переглядів: 1231 | Комантарі: 1 |
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ] | |
| Форма входу |
|
|
| Онлайн на сайті |
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
|
| Дружні сайти |
|
|
| Статистика |
 |
|
|
